Новоутворення в головному мозку

Пухлини головного мозку (ПГМ) або рак головного мозку — це група внутрішньочерепних пухлин, які можуть вражати тканину головного мозку та мозкові залози (гіпофіз та епіфіз), їх мембрани, кровоносні судини або нерви. Первинні пухлини можуть бути доброякісними (характеризуються повільним ростом і чіткими межами) і злоякісними, коли пухлини швидко розвиваються і проникають у здорові ділянки мозку.

Пухлини головного мозку поділяють на:

• первинні, що походять із тканини мозку, мозкових оболонок і черепних нервів, є результатом нормального поділу клітин;
• вторинне (метастатичне) поширення внаслідок гематогенного або лімфатичного поширення. Такі пухлини завжди класифікуються як злоякісні (вони виникають з ракових клітин і швидко розвиваються).

Доброякісна пухлина вважається злоякісною, якщо вона розташована в надзвичайно важливій області головного мозку (критичній області) і загрожує життю пацієнта через свої значні розміри.

Достовірних відомостей про причини цієї патології немає. Онкологія (пухлини головного мозку) може розвинутися незалежно від віку. Існують деякі фактори ризику, які збільшують ймовірність розвитку пухлини мозку:

• похилий вік;
• вплив радіації (тривала променева терапія);
• тривалий вплив шкідливих і токсичних речовин;
• генетична схильність;
• порушення роботи імунної системи;
• важкі ураження головного мозку та ін..

Види пухлин головного мозку визначаються клітинами, які її утворюють.

Найбільш поширеним видом раку головного мозку є гліальні, які розвиваються з гліальних клітин, допоміжних клітин нервової тканини (епендимоми, гліоми, астроцитоми), пухлин.

Наступною за частотою діагностування групою є менінгіоми. Вони утворені твердою тканиною мозкової оболонки. Далі з’являються гемангіоми, які виникають з клітин кровоносних судин головного мозку.

Рідше зустрічаються пухлини гіпофіза (аденоми гіпофіза) і черепних нервів (невриноми), а також епендимоми, лімфоми та медулобластоми.

До другої групи увійшли метастази, що утворилися в головному мозку з метастазів інших пухлинних вогнищ.

Апластичні пухлини головного мозку зустрічаються дуже рідко і є серйозною патологією, яка виникає в ембріогенезі.

Стадії раку головного мозку

Злоякісні пухлини головного мозку класифікують за морфологічними характеристиками клітин. Пухлини головного мозку поділяють на низьку злоякісність (I-II ступені) і високу злоякісність (III-IV ступені).

І стадія – утворені клітини майже не відрізняються від нормальних клітин. Пухлина росте повільно і не зачіпає навколишні тканини;

II стадія – пухлинні клітини диференціюються від нормальних клітин. Пухлина росте повільно і менше вражає навколишні тканини;

III стадія – пухлинні клітини значно відрізняються від нормальних клітин. Освіта швидко розвивається, і скупчення уражених клітин можуть трансформуватися в інші тканини, визначати регіонарні метастази;

IV стадія – значно атипові клітини. Розвивається швидко, вражає навколишні тканини і викликає віддалені метастази.

Симптоми пухлини головного мозку

Пухлини головного мозку можуть не проявлятися на початку захворювання. Загальний клінічний стан пацієнта погіршується в міру зростання пухлини, залежно від розміру пухлини, місця її виникнення, швидкості росту та тяжкості пухлини навколо ураження. Найбільш поширені симптоми включають:

• головний біль локального характеру (жорстка, пульсуюча), яку важко зняти знеболюючими;
• постійне підвищення внутрішньочерепного тиску;
• постійне запаморочення;
• нудота, блювання (незалежно від їжі);
• під час пальпації відчувається пульсація;
• рухові та емоційні розлади;
• судоми;
• зміни психологічних та особистісних характеристик (зміни свідомості, пам’яті, уваги тощо);
• симптоми фокальної невропатії (паралічі, порушення зору, слуху, координації).

Діагностика пухлин головного мозку може бути складною через симптоми, які можуть вказувати на інші захворювання. Важливо звернутися за допомогою до досвідченого фахівця.

Діагностика починається з первинної консультації нейрохірурга, під час якої лікар розмовляє з пацієнтом, перевіряє зір, слух, рефлекси, координацію.

Якщо є підозра на пухлину головного мозку, пацієнти будуть досліджені на:

• КТ дослідження;
• магнітно-резонансна томографія;
• позитронно-емісійна томографія;
• однофотонний емісійний КТ.

Для визначення ступеня інвазії пухлинними клітинами та їх структури пацієнту необхідно провести стереотаксичну пункційну біопсію, на підставі якої можна поставити остаточний діагноз.

Лікування пухлин головного мозку

На відміну від утворень інших органів, пухлини головного мозку розташовані в обмеженому просторі всередині черепа. Будь-яка пухлина в черепі, навіть невелика, може здавлювати мозкову тканину і підвищувати тиск всередині черепа. Доброякісні пухлини головного мозку, які досягають певних розмірів, можуть призвести до смерті. Тому в стратегії лікування раку головного мозку, пріоритетом є рання діагностика та, за необхідності, оперативне втручання.

Для боротьби з цією патологією використовуються наступні методи:

• хірургічне лікування;
• радіотерапія;
• хіміотерапія;
• консервативне лікування.

Хірургічне втручання є класичним способом боротьби з раком мозку. Якщо операція проводиться на ранніх стадіях захворювання, то у пацієнта є шанс повністю одужати. На запущених стадіях хірургічне втручання може значно полегшити симптоми та покращити якість життя пацієнта. У практиці нейрохірургії для видалення новоутворень часто використовуються лазерні та ультразвукові методи (у випадках, коли пухлина дуже велика або розташована в ділянці мозку, до якої хірурги не мають доступу).

Променева та хіміотерапія використовується для зменшення пухлини та запобігання її росту.

Хіміотерапія може бути окремим або додатковим лікуванням аномального накопичення клітин у структурах мозку. Хіміотерапевтичні препарати діють на знищення злоякісних клітин і запобігання метастазування.

Побічними ефектами променевої та хіміотерапії можуть бути загальна слабкість, сонливість, запаморочення, тимчасове випадання волосся, нудота, блювання, втрата апетиту, підвищення температури тіла, озноб.

Консервативне лікування пухлин головного мозку є підтримуючим і використовується для зменшення тиску пухлини на тканини мозку та зменшення симптомів. Це лікування включає в себе прийом знеболюючих, протиблювотних, заспокійливих і психотропних препаратів. Для зменшення набряку головного мозку хворому призначено глюкокортикоїди. Важливо розуміти, що консервативні підходи можуть дати тимчасове полегшення і не усунути причину захворювання. Як додаткова терапія, медикаментозна терапія значно покращує якість життя пацієнта.