Сказ — смертельно небезпечне вірусне захворювання, яке уражає центральну нервову систему — головний мозок і його оболонки. Після появи перших симптомів хвороба завжди закінчується летально.
Проте навіть після потрапляння вірусу в організм існують ефективні методи профілактики, які можуть запобігти розвитку захворювання.
Як відбувається зараження?
Передача вірусу сказу відбувається через потрапляння слини інфікованої тварини на ушкоджену шкіру або слизові оболонки. Також можливе зараження при контакті з частками мозку чи спинномозкової рідини зараженої тварини.
Хто може бути джерелом інфекції?
Основними резервуарами вірусу сказу є дикі м’ясоїдні тварини. В Україні до таких належать лисиці, вовки, єнотоподібні собаки.
При цьому понад 99% випадків зараження людей у світі пов’язано з домашніми собаками.
Однак сказом можуть хворіти й інші ссавці — як домашні (кішки, коні, кози, корови, вівці), так і дикі. Варто також враховувати можливість зараження від дрібних тварин — щурів, їжаків, білок.
Окрему загрозу становлять кажани
Кажани — одна з найнебезпечніших груп щодо ризику передачі сказу. Контакт відкритої шкіри з тілом кажана вже вважається потенційно небезпечним і потребує спеціального профілактичного лікування.
А як щодо птахів?
Теоретично, птахи також можуть інфікуватися вірусом сказу. Але на практиці це малоймовірно:
- зараження для птиці — рідкість, адже, наприклад, курка повинна вижити після укусу хижака;
- до того ж птахи практично не передають вірус, бо не мають слинних залоз. Навіть якщо інфікований півень клюне людину — ризик зараження майже нульовий.
Умовно це можливо лише в крайніх випадках, коли, скажімо, частинки мозку інфікованого птаха потрапляють у відкриту рану або слизову.
Що відбувається в організмі, коли вірус вже потрапив?
На початковому етапі вірус починає розмножуватись у місці проникнення — зазвичай у м’язовій тканині або нервових волокнах. Найбільш “улюблене” середовище для нього — саме нерви, де він розмножується значно швидше, ніж у м’язах.
(Цей факт важливий — згадаємо про нього трохи далі.)
Після цього вірус починає просування по периферичних нервах у напрямку до спинного мозку, зокрема до розташованих поруч нервових гангліїв. Цей рух відбувається зі швидкістю приблизно 5–50 мм на добу.
У нервових вузлах вірус знову активно розмножується, після чого стрімко, зі швидкістю вже 200–400 мм на добу, рухається до головного мозку. Саме там він викликає запалення мозкової тканини та оболонок, що неминуче призводить до смерті.
На перший погляд, шлях до мозку займає певний час — і це справді так. Саме тому існує «вікно можливостей», коли ще можна запобігти розвитку смертельно небезпечної хвороби.
Інкубаційний період
Інкубаційний період — це проміжок між моментом зараження і появою перших симптомів. У цей період ще є шанс встигнути нейтралізувати вірус.
У більшості випадків інкубаційний період триває від 1 до 4 місяців.
Однак у деяких випадках він може бути набагато коротшим — від 5–7 днів, або навпаки — розтягуватись на рік і більше. Тривалість залежить від місця укусу, кількості вірусу, стану організму та інших чинників.
Як захиститись від сказу
Своєчасна вакцинація тварин — основний метод профілактики сказу серед населення.
Уникайте контакту з дикими або підозрілими тваринами.
Проводьте профілактичну вакцинацію, якщо ваша діяльність пов’язана з ризиком контакту з тваринами.
У разі укусу, ослинення або подряпини тварини — негайно зверніться по медичну допомогу для введення вакцини, а за потреби — також імуноглобуліну.
Звертайтесь до нашої MPClinic — у нас сучасні методи, досвідчені фахівці та турбота про кожного пацієнта!
