Запаморочення голови

Запаморочення – відчуття просторової нестійкості, що супроводжується обертанням «всередині голови», обертанням і коливанням навколишніх предметів, порушенням рівноваги, орієнтації в просторі. Запаморочення – це симптом, один із проявів хвороби або тимчасового порушення функціонування організму.

Причини запаморочення

Лікарі розрізняють кілька видів запаморочення, найпоширенішими з яких є вестибулярне або генералізоване. Причиною можуть бути захворювання вуха: закупорка слухового лабіринту, середній отит або інші запальні процеси, пухлини, посттравматичні ускладнення, хвороба Меньєра та ін. При наявності цих розладів також виникають інші симптоми, такі як втрата слуху та шум у вухах

Інші причини запаморочення включають:

• високий кров’яний тиск;
• атеросклероз;
• цукровий діабет;
• порушення серцевого ритму;
• розлади нервової системи, що викликають порушення або пошкодження статичного слухового нерва, стовбура мозку, мозочка та інших ділянок вищих структур мозку.

Основні симптоми запаморочення

Точні симптоми запаморочення визначити неможливо, оскільки вони залежать від суб’єктивних відчуттів кожної людини. Здебільшого пацієнти скаржаться на відчуття «хиткості», що ускладнює рівновагу. Ці симптоми часто супроводжуються нудотою та блюванням, почервонінням, диплопією, ністагмом та сплутаністю свідомості. Іноді пацієнтам здається, що вони піднімаються і опускаються, тому порушується орієнтація в просторі. Залежно від причини це може тривати від кількох секунд до кількох годин.

Діагностика

Зв’язок між симптомами запаморочення та іншими проявами захворювання допомагає лікарям встановити правильний діагноз. Дані огляду, огляду та додаткового обстеження дозволяють провести диференціальну діагностику захворювання.

Обов’язкова консультація отоларинголога і всі необхідні дослідження для виключення або підтвердження вестибулярних порушень. Консультації невролога, офтальмолога, кардіолога також можуть допомогти визначити причину запаморочення.

Дані ЕЕГ і РЕГ дозволяють оцінити активність нейронів мозку і стан їх судин.

Серед інших тестів особливу увагу слід приділити МРТ головного мозку, за допомогою якого можна виключити пухлини, а також переглянути й оцінити зміни в мозку на предмет травми та запалення.

Лікування запаморочення зводиться до полегшення стану пацієнта з одночасною корекцією фізичних змін, викликаних основним захворюванням.

Запаморочення, яке лікується після встановлення причини, консервативними та хірургічними (пухлина, травма та ін.) методами. Це залежить від того, що це спричиняє.

Якщо ви вважаєте себе здоровою людиною, але у вас паморочиться голова, займатися самолікуванням не рекомендується. Тільки лікар може визначити, в чому причина запаморочення, чи потрібні ліки, які препарати використовувати, скільки і коли їх приймати. Враховуючи ваші особистісні особливості, ви можете отримати інші поради від лікаря.

При генералізованому запамороченні потрібне відповідне лікування. Слід пам’ятати, що вони усувають або зменшують симптоми, але не впливають на їх етіологію.

Серед використовуваних препаратів можна виділити наступні:

• антигістамінні препарати;
• препарати, що впливають на стінки судин;
• транквілізатори;
• нервові стимулятори.

Психологічна допомога також важлива при лікуванні запаморочення, а причину і симптоми запаморочення слід спокійно пояснити хворому. При психічних і неврологічних захворюваннях лікарі після консультації невролога або психіатра призначають антидепресанти або анксіолітики.

При наявності певних захворювань необхідно хірургічне втручання для усунення постійних епізодів запаморочення.

Профілактика

Щоб запобігти виникненню запаморочення, в першу чергу необхідно проходити регулярні огляди у отоларинголога і невролога. Ви також повинні уникати тривалого сидіння і проходити до 10 000 кроків на день. Значний вплив на виникнення запаморочення надає неправильне харчування. Тому необхідно скоротити споживання смаженої їжі, червоного м’яса та продуктів, що підвищують рівень холестерину.