До чого призводять гаджети
Найбільша проблема, з якою стикаються психологи, – це недостатня поінформованість батьків про ранній розвиток дитини. Наприклад, що малюк має вміти робити у 6 місяців, які особливості розвитку у 1,5 або 3 роки. Хоч ця інформація доступна, сьогодні батьки часто відірвані від виховання дітей. Вони не розуміють, як розвивати дитину і взаємодіяти з нею. Багато мам і тат роблять помилку, обираючи гаджети як зручну іграшку. Часто я чую: «Планшети в нас уже півроку». Водночас у Польщі на державному рівні заборонено користуватися планшетом чи телефоном у присутності дитини до 4 років.
Небажання або нездатність батьків займатися з дитиною призводить до симптомів, схожих на РАС і затримку розвитку. Наприклад, дитина довго не говорить, не звертається за допомогою, криком привертає увагу, не реагує на нові іграшки. Якщо малюк зациклений на планшеті, він не бачить емоції батьків і не грається з ними чи однолітками.
Особистий приклад
Я спостерігала життя особливих дітей із дитинства — у моєї двоюрідної сестри діагностували ДЦП. Я бачила складнощі, з якими стикалися вона та її батьки. Це ймовірно і вплинуло на мій вибір професії.
За першою освітою я лікар із 20-річним досвідом роботи у хірургії та реанімації. Коли стала мамою трьох дітей, захотіла краще розуміти дитячу психіку та важливі для дитини речі. Тож вступила на факультет спеціальної медичної психології.
Через що проходять батьки особливих дітей?
Головне для батьків – прийняти, що їхня дитина має особливості розвитку і її історія буде іншою.
Особливі діти хворіють частіше, ніж інші, а звичайний педіатр не завжди готовий з ними працювати. Тому огляд може бути складним. Важливо, щоб батьки отримали підтримку фахівців, які мають досвід роботи з такими дітьми.
Важливо, наскільки стійкими є батьки перед суспільним неприйняттям дитини. Вони часто стоять перед вибором: догоджати іншим чи бути опорою для малюка.
Головна рекомендація: пам’ятати, що РАС, ДЦП, синдром Дауна, гіперактивність — це не хвороби, а особливості нервової системи дитини. Важливо не жаліти малюка, а допомогти йому стати максимально самостійним.
Також батьки мають звертати увагу на свої емоції та переживання, тому важливо працювати з психологом. Часто чую: «Ми самі впораємося». Але це складно зробити без підтримки. Роздратування, втома, пригніченість — природні реакції. Батьки повинні мати внутрішній ресурс і підтримку професіонала.
Що чекає на особливих дітей у майбутньому?
Суспільство розвивається, і майбутнє дитини залежить від людей навколо неї. Існує багато прикладів, коли особливі діти стали успішними. Наприклад, моя двоюрідна сестра, незважаючи на ДЦП, сьогодні має 35 років, народила доньку, отримала вищу освіту і працює перекладачем. Майбутнє є, і воно залежить від історії, середовища та потенціалу, який оточує дитину.
Звертайтесь до нашої MPClinic — у нас сучасні методи, досвідчені фахівці та турбота про кожного пацієнта!
